Кава до нас, як і до всієї Європи прийшла через Османську імперію десь в першій половині 17 століття. Але я б зробила крок назад, і почав з того, що на той час мода на каву серед турків мала тільки сто років.
Складно сказати точно, коли з кавою познайомились в Кримському ханстві, але в 1599 році хан Бора Гази Ґерей написав поему про суперечку між вином і кавою – де, звичайно, перемагає кава. Хотілось би почитати її, але текст поки не знайдений.
Десь в цей самий час помалу кава доходить і до козацької України. Це все ще була дорога екзотика, і пити каву могли дозволити собі тільки дуже багаті люди. Сирійський монах Павло Халебський в 1654 році дарує Богданові Хмельницькому заморські цікавинки – серед яких трошки кристалічного цукру і маленький мішечок кавових зерен. І пояснює в щоденнику, що гетьман був великий любитель кави.
Навряд чи тоді вже були кав'ярні в Україні, бо найраніша поки відома нам кав'ярня була в Кам'янці за турецького панування там – в останній чверті 17 століття. Це була і кав'ярня, і пекарня. Скоріше всього головними її клієнтами були турецькі вояки і люди, які їх обслуговували.
Але достатньо скоро відкриваються грецькі, вірменські кав'ярні і в великих торгових містах Гетьманщини – в Ніжині, Чернігові. А з часом – і в більш західних містах, наприклад у Львові. В ті часи саме греки і вірмени часто займались міжнародною торгівлею в Чорноморському регіоні, і через це саме вони часто тримали кавʼярні.